Відеореєстратор — невід'ємним елементом будь-якої системи відеоспостереження. Це пристрій забезпечують не тільки запис одночасно декількох потоків відео, але і їх передачу на зовнішній монітор.
Відеореєстратори бувають двох основних типів: аналогові (DVR) і цифрові (NVR). Також існує гібридний тип, який поєднує в собі параметри цих двох реєстраторів. Цифровий відеореєстратор записує дані в цифровому форматі, розрахований на роботу з IP-камерами і підключення через інтерфейс LAN. Це забезпечує набагато більше можливостей, ніж у випадку класичних аналогових камер, але й обходиться подібне обладнання недешево. Аналогові моделі сумісні тільки з традиційними аналоговими камерами, мають більш скромний функціонал, прості, надійні і коштують дешевше. Гібридні моделі можуть працювати практично з будь-яким типом камер.
Незалежно від того, який тип відеореєстратора ви обираєте, завжди варто звертати увагу на ряд важливих технічних характеристик. Одна з них — кількість каналів, яке одночасно здатний обробляти реєстратор. Воно може змінюватись в межах від 14 до 128. Простіше кажучи, цей параметр визначає максимальну кількість камер, яке можна одночасно підключити до пристрою без додаткового обладнання. Велике число каналів нагоді для систем з великою кількістю камер, але коштують такі реєстратори дорожче.
Ще один важливий параметр — це роздільна здатність, в якому відеореєстратор може зберігати дані. Не варто вважати, що чим воно вище, тим краще, іноді цілком достатньо і середнього значення. Висока роздільна здатність може знадобитися там, де на відео повинна бути висока деталізація, щоб можна було розрізняти навіть дрібні деталі. Для простої фіксації руху цілком підійде модель з низьким або середнім роздільною здатністю.
